Бібліотека-філія                      с.Борове

Календар
«  Листопад 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930
Наше опитування
Оцініть наш сайт
Всього відповідей: 208
Друзі сайту






Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Козаченко І.Н.

         Іван Никифорович Козаченко
     Іван Никифорович Козаченко народився 12 січня 1955 року в с. Кисоричі Рокитнівського району Рівненської області.
     В 1962 році пішов у школу в  с. Кисоричі, а по закінченні 8 класу перейшов навчатися до Рокитнівської СШ №1. По закінченні школи навчався в м. Сарни, де здобув професію водія. В 1972 році працював водієм в смт. Рокитне, автоколона ПАОПС.
     В 1975 році звільнився  з лав радянської армії. А в 1976 році одружився і переїхав жити у с. Борове. Працював більше 20 років водієм, 8 років бригадиром в колгоспі ім. Дзержинського. 2 роки працював завідувачем молочно-товарною фермою. Нині пенсіонер. Має двох дітей  і шість онуків.

Буду я щаслива віку доживати,
Знаю, що онуки в мене золоті. 
Не залишать мене в старості ніколи
Тут одну в хатині, лиш на самоті.
 
Бо я їх навчала любить Батьківщину,
І свою родину більше над усе.
Щоб не було марно це життя прожите,
Пролетівши птахом, в сяйво золоте.
 
«Скорая наша помощь»
Я вижу мчится вперед,
Врач наш уверенный точно,
Что большой его помощи ждет.
Вот и больной наш очнулся,
Услышав сирены гудок,
Сердце его стало биться,
Зная, что врач скоро придет
«Скорая» уже остановилась,
Врач выбегает скорей (вперед)
Шприц у него наготове (уже готовый)
(Счас он укол введет) Больному он даст укол.
Так все и случилось.
Больной наш стал здороветь
И на вторую неделю
Веселую песню стал петь.
 
КОЛЬКА
Однажды холодным вечером злым,
Наш Колька из рейса приехал один.
И вдруг оказалась машина его
В кювете, но все ничего
В больницу приходит,
Сестра тут подходит
И смотрит ему в глаза:
«Что, Колька, урезал спиртного немного,
Иль просто закрыл ты глаза?»
Ложись ты сюда,
Колоть тебя буду
Быть может и будет болеть,
Терпи, как терпел
Ты в кювете недавно
Нечего здесь нам жалеть»
Зашила сестра подбородок его.
Сказала ему: «Ничего, все пройдет,
Вот только немного
Ты здесь полежи,
И должен ты помнить
Свои «падежи»
 
ГУМОРЕСКА  «ШУРА Й ДУСЯ»
Сидить Шура на дєжурстві
Та й думку гадає:
«Чи приїде моя Дуся,
Щось довго нема?»
От і їде та машина,
А за кермом Сашка!
Сидить Дуся біля нього
Як отая пташка.
Сидить вона та й щебече,
Як пташка весною:
«Чи ж я така й зараз гарна,
Як була з фатою!»
«Гарна, гарна, моя кицько,
Як яснеє сонце».
Подивився він на неї
Як ранком в віконце
От машина зупинилась,
Шура вибігає:
«Вже п'ятнадцять на десяту,
А тебе немає».
Та я трошки з своїм сонцем
Вдома задержалась,
Та оце у тій машині
Тільки що прощалась.
 
СЫН
Ой, Сашик, ты Сашик
Ты маленький «наший»
Растем незаметно
У маменьки нашей.
Как вечер подходит,
Ты спатки ложишся
А утром встаеш
Как ранняя птица.
Подымешся рано
И машеш руками,
Как будто, собрался
Лететь ты до мамы.
А мама подходит
С сына глаз не сводит
Сашка берет на руки
По улице ходит.
Пусть дышит он свежим
Весенним, лучистым,
Холодным, приятным
Воздухом чистым.
Каждый раз, когда приходжу я  с работы
Мне хочется лечь,
Отдохнуть хоть немного
Но вдруг нарушает
Спокойную тишь
Своим голоском
Наш милый малыш.

***
Однажды летним вечером тихим
Наш дедушка Ваня (нам) про себя россказал.
Как был он на фронте, как горе видал.
Как шел он в атаку,
Под пули врага,
Кричал он ребятам:
«Держитесь друзья».
 
А пули свистели
Помимо шинели.
Наш дедушка Ваня
Бежал все вперед
И вдруг у него
Оказался в колене
Осколок горячий
И сильный ожег.
 
Скривился наш Ваня
От боли ужасной.
Сестра подбежала
Помощь оказала.
И стал он глазами смотреть.
- Возьмите, друзья,
Вы с собою меня
Ведь рано ище умирать.
 
Друзья подбежали,
В повозку уклали.
Уехал в санчасть
Наш отважный боец.
- Вот так уже бывало.
Ребята, из нами
Запомните все.
Как запомнили мы
Как горе видали, как немцев мы гнали
Чтоб были счастливыми вы.

ВЕСНА
Весна наступила
И стало теплеть
Льды начали таять
Пруды все шуметь.
Скворцы прилетели,
Поют по утрам.
Как радостно слышать
Весенний романс.
Трава зеленеет,
Кукушка поет,
И радостно сердцу
Что все оживет.
И колокол в храме
Все звонче звенит
Молиться у церковь
Весь люд наш спешит.
Бо церковь святая
Все учит любить
Все ссоры, невзгоды
Что есть – позабыть.
И царь наш Небесный
Он рядом тогда.
Спасти души грешных
Готов он всегда.

МОЄ СЕЛО
Село моє рідне !
Тут я народився,
Тут мені життя дали
І ходить навчився.
 
Люди в селі щасливії,
Бо храм Божий мають,
Молитися в церкву ходять
І дітей навчають.
 
На подвір’ях біля хати
Квіти засівають,
Нехай вони в селі нашім
Пишно розквітають.
 
А на свято славні пісні
Лунають повсюди,
Бо як тії соловейки
Співучі в нас люди.
Хати в селі, мов палаци,
На сонечку сяють
Бо чудові наші люди
Про все це подбають.