Руслан Дубовець.
Минув рік, як нестало цієї людини. Багато добрих справ для розвитку району зробила ця людина. Його ім’я відоме всім жителям не тільки селища Рокитне , а й сільським жителям Рокитнівського району. Допомагав всім, чим міг. Не лишив поза своєю увагою він і бібліотеку- філію с.Борове, для якої також надавав матеріальну допомогу, для її благоустрою. Також і ми з вдячністю хочемо в ці сумні дні згадати про Руслана Олександровича, подякувати йому за щире, любляче людей серце, за його добрі справи. Вічна йому пам'ять.
Читач нашої бібліотеки Іван Козаченко присвятив йому свій вірш.
Вже рік минув, мов та година,
Як у рідні не стало сина.
Стали шершавими долоні,
А коси сивими на скронях.
Очі від сліз не висихають,
З вікна синочка виглядають.
У двір заходить син, здається,
А в мами серце з грудей рветься.
-Ой сину, сину, чом так рано
Лишив дітей і рідну маму?
Тобі потрібно було б жити,
Та ще й дітей своїх навчити.
Та час летить, як спів пташиний,
І біль стихає помаленьку.
Без тата діти виростають,
Й ночами тихо плаче ненька.
А сестри прийдуть на могилу,
Й тихенько прошепочуть,-
-Нема із нами тебе, брате.
І витруть мокрі свої очі.
Тож спи спокійно, наш рідненький,
Земля для тебе стала домом,
А ми молитися будем.
Світлана Фоменко
Бібліотекар бібліотеки –філії с.Борове.
|