Перші згадки про село відносяться до 1545 року. В книзі Теодоровича говориться: "Село Борове как имение княгини из рода Путивльских упоминаеться в акте от 1545 года в описи Овручского замка, с исчислением приписанних к нему мещан, бояр, крестьян, земель, а также с исчислением повинностей даней... "

     Від роду Путивльських воно згодом переходить у спадщину до Івана Чарторийського, представника давнього князівського роду і одного з найбільших магнатів шляхетської Польщі. Пізніше Чарторийські продали село з усіма його угіддями за 500 кіп грошей (1500 царських рублів) воєводі Богдану Корецькому. Акт продажу датується 21 серпня 1579 року. Від сина Б.Корецького Іоакима село перейшло у власність Евстахія Тишкевича-Логойського, Брестського підкомарія. З іменем цього феодала пов'язане скасування панщини в селі і посилення ролі місцевого самоврядування (управління селом було в руках війська і селян).

     Не оминули нашого краю і події пов'язані із визвольною боротьбою 1848-1854 роки під проводом Б. Хмельницького.

     У період 1917-1921 рр. село знову опинилося під впливом революційних подій, хоча активної участі селяни в цих подіях не брали.

     В результаті другого поділу Польщі село Борове, як і вся навколишня територія відійшло до Кисорицької власті Овруцького повіту. З 1920 року входить в склад Сарненського повіту Подільського воєводства. 

     За рішенням Ризького мирного договору від 12 жовтня 1920 року село відійшло до Польщі і опинилось в прикордонній зоні. Ще й нині старожили говорять: "Отам, біля стражниці", - тобто місце, де стояла прикордонна польська варта відділу Корпусу Охорони Погранича ( КОП).

     Після укладення Ризького договору кордон майже співпадав із нинішнім кордоном між Житомирщиною і Рівненщиною.

     З 30-х років у складі Сарненського повіту Борове входить до Волинського воєводства. В кінці 1939 року організована сільська рада в складі села Борове і прилеглих до нього хуторів, входила до складу новоутвореного Рокитнівського району Рівненської області.

     22 червня була перервана мирна праця жителів села. Внаслідок того, що в 1941 році перші удари фашистської Німеччини були спрямовані на Західні області України та Білорусії, село Борове окупували німецько-фашистські війська. З перших днів війни багато жителів села пішли в партизанські загони.

     Нема в нашій державі куточка, де б не діяли борці за волю і долю України. Наша Рівненщина - не виняток.

     Визвольні змагання за перемогу над ворогом точилися не тільки на фронті. Рух опору формувався і зростав на територіях, захоплених фашистськими загарбниками. Він досяг свого найвищого піднесення у 1943 році. Одним із різновидів цієї боротьби стали збройні формування червоних партизанів та загонів ОУН-УПА.

На території села Борове діяли такі формування:

-         загін особливого призначення "Капітана Гриші" (Дюгербія Танайовича Узденова)

-         загін особливого призначення "Переможці" Дмитра Медведєва

-         загін Івана Івановича Шитова

-         формування "Поліська Січ" Тараса Бульби - Боровця

-         93 боровців були учасниками формувань ОУН- УПА 

     Кожен загін мав своє призначення.

     7 вересня 1942 року поблизу хутора Загаллє (належав до с. Борове) висадились група розвідників Головного Розвідувального Управління генерального штабу Червоної Армії під командуванням Д.Узденова. Згодом на базі цієї та декількох інших розвідувально - диверсійних груп був створений невеличкий загін особливого призначення, який очолив Узденов. Загін Узденова оперативно підпорядкувався з'єднанню Бринського і діяв на теренах нашого краю аж до січня 1944 року. Цей загін займався виключно роботою за призначенням, уникав встрявати у збройні сутички. Його завдання було заходити в глибокий тил противника з метою збору розвідданих.

     Загін підтримував тісний зв'язок з господарями хутора Загаллє Гаврилом Єремейчуком та Уляною Кисорець.

     В нашому селі був партизанський маяк медведівців у хаті Гаврила Єремейчука. В серпні 1942 року загін "Переможці" Дмитра Медведєва отаборився в районі села Рудня - Бобровська. За активну допомогу партизанам село було спалено.

     Основним завданням медведівців було збір Розвідувальної Інформації та боротьба з впливом членів ОУН - УПА на теренах нашого краю. Для цього використовувались різні методи в тому числі і агентурно - провокативна діяльність, прямі збройні напади та переговори.

     12 травня 1943 року зі складу з'єднання Сабурова відділилось з'єднання Івана Шитова. Це з'єднання підпорядкувалось Кам'янець - Подільському обласному штабу партизанського руху. Завдання шитовців полягало в тому, що вони порушували німецькі комунікації, робили рейди на склади зброї і продовольства, тобто підрив боєздатності ворожої сили. На подвір'ї нашої школи знаходиться обеліск партизану цього загону Бабаджана Ішчанова.

     У національно - визвольному русі у формуванні ОУН- УПА брало участь 93 мешканці нашого села. З них репресованих - 25, загиблих - 42, не репресованих - 6, доля не відома - 20.

     Активну участь у визвольній боротьбі брали боровці у формуванні "Поліська Січ" Тараса Бульби - Боровця. Ця родина священника Михайла Олександровича Симоновича.

     У тяжку годину народного лиха, люди різних національностей, віросповідань об'єднувались, щоб дати відсіч ворогові, захистити Вітчизну від ворожої навали, дати людям мирне небо над головою, дати можливість жити і працювати на своїй землі.